Буковина - край розлогих буків, струнких смерек та гірських потоків, що напувають своїми цілющими водами Сирет та Черемош. А ті - переливають їх в могутній Прут, омиваючи духмяні долини, на яких наче гуцульські писанки, красуються гірські села Яблуниця, Конятин, Підзахаричі, Довгопілля, Сергії, Путила, Вижниця, Вашківці, Кибаки, Чорногузи. Це гірська територія Буковини, яка відділяється розважливим Прутом від рівнинної частини. Рівнинна зона, що простягається від Прута до Дністра, з ранньої весни буяє в запашному цвітінні садів, в яких потопають села Берегомет, Брусниця, Лашківка, Лужани, Мамаївці, Кліводин, Веренчанка, Кадубівці, Прилипче, Кострижівка, Хрещатик, Звиняччин, Василів, Шубранець.
Назву "Буковина" край дістав від букових лісів, що в давнину росли по всій його території.
Вперше назва "Буковина" згадується в історичних літописах у 1392 році. Згідно з даними археологів та історичними твердженнями, вже в ІХ столітті н.е. гірську частину Північної Буковини заселяло східнослов'янське племя "білі хорвати". Знахідки рештки поселень в Пруто Дністровському межиріччі підтверджують заселення цієї території тиверцями. Про це згадується і в літописах: "Ауличі й тиверці сиділи на Дністрі, в близькому сусідстві з Дунаєм, і була їх велика сила - від Дністра до самого моря". До речі, саме тиверці, які жили на території сучасної Буковини, за твердженням літопису, мали найвищий культурний рівень розвитку.