Вишивана моя Україна

17 травня, четвер

День вишиванки

У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. Вишиванка - яскравий приклад і підтвердження цьому. Історія вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи. Ще за свідченням знаменитого давньогрецького історика, географа і мандрівника Геродота, елементами вишиванки був прикрашений одяг скіфів, які проживали в наших землях в період VIII ст. до н. е. - IV ст. н. е. Знаменитий арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях також згадує про русів, які носили вишитий одяг. У ході сучасних досліджень, наприклад, на Черкащині були знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків, датування знахідок VI ст., дослідження яких показали ідентичність елементів одягу і орнаменту вишивки українського народного костюма XVIII-XIX століть.
День вишиванки - поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане к сприянню єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня.

Сьогодні, 17 травня, відзначають День вишиванки – свято, яке покликане зберігати й популяризувати споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Традиційно День вишиванки святкують щороку в третій четвер травня. 

Свято започаткували студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

Впродовж 2006-2009 рр. свято розрослося на всі навчальні заклади Чернівців. У 2010 р. до участі в акції долучилися державні службовці, міський голова столиці Буковини, викладачі університету та навіть таксисти. Тоді ж свято підтримали в Запоріжжі, Сімферополі, Львові, Рівному.

П’ятирічний ювілей свята ознаменувався встановленням Гіннесівського рекорду за кількістю людей у вишиванках в одному місці. На Центральній площі Чернівців зібралося понад 4000 людей у вишиванках. Цього ж року швейним підприємством була пошита величезна вишиванка (4 на 10 метрів) для центрального корпусу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

У 2014 р. свято підхопили вісім країн світу: Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Росія, Румунія, Португалія.

У 2015 р. організатори свята закликали усю Україну в цей день одягнути вишиванку на знак єдності. Тоді ж започаткували акцію «Подаруй вишиванку захиснику», яка має на меті підняти бойовий і моральний дух українських воїнів в зоні АТО. Військовим на передову за допомогою волонтерів передали вишиванки, аби вони служили оберегом. Свято ознаменувалося всесвітнім масштабом, до акції долучилися близько 50 країн світу. 

1939-1945 ніколи знову . Вічна пам'ять загиблим.

Друга світова війна - рубіжна й найжорстокіша подія в історії сучасного світу. В неї було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі і тривала довгих б років. Вогняний смерч пронісся над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопив простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто безвісти пропав. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.

Україна опинилася в епіцентрі війни вже у вересні 1939 р. Щонайменше 5,3 млн. чоловік, або один із шести мешканців України загинув у цій бійні. 2,4 млн. українців було вивезено для примусової праці до Німеччини. Ущент чи частково було зруйновано понад 700 великих і малих міст та 28 тис. сіл, унаслідок чого безпритульними залишилося близько 10 млн. чоловік. Загальні втрати економіки України сягнули 40%. Удруге за трохи більше як 10 років Україна тяжко постраждала від жорстоких ексцесів тоталітарних режимів.

У всі часи, у всіх народів війна асоціювалася з горем, сльозами, стражданнями. Друга світова постукала у двері майже кожного будинку, принесла горе матерям, що втратили синів, дружинам загиблих чоловіків, дітям, яких залишила сиротами. Сотні тисяч людей пройшли випробування війною, витримали жахливі муки, але вистояли і перемогли. 

Друга світова стала найбільшою війною в історії людства. У ній брали участь десятки країн. Ніколи до цього історія не знала війни з такою кількістю жертв. Наша країна теж була залучена в ці події. Немає родини, яка б не втратила близьких у цьому кошмарі.

Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року. У цей день фашистська Німеччина напала на Польщу, розділивши її територію з Радянським Союзом. Потім Японія почала війну з США. Захопивши половину Європи, фашисти пішли війною на Радянський Союз, де панував інший тоталітарний режим. Друга світова війна тривала шість років і закінчилася аж в вересні 1945 року, коли Японія здалася під натиском союзних сил.

Мені б не хотілося стверджувати, хто правий, хто винен. Багато людей тоді стали героями, захищаючи те, що було для них святим. Але все людство винне в тому, що допустило таку війну. Люди забули, що вони - люди. І всі навколо - теж люди. Євреї, цигани, чорношкірі, комуністи, та слов'яни – всі люди. А ідеологи Другої світової переконали солдатів в тому, що їхні супротивники - це недолюдки, що їх можна вбивати.

Друга світова - це зламані долі, розбите щастя, втрачене дитинство, розлучені закохані, розірвані сім'ї. Це військові злочини: тортури та знущання, досліди над живими людьми. Це спалені міста та села, заміновані поля, концтабори.

Страшно читати, що готували для людей військові фанатики. Наприклад, японські військові збиралися випустити на ворогів щурів, заражених чумою. Але, замість цього, американці скинули на японські міста дві атомні бомби. Загинуло багато мирних людей.

Ніякі інтереси та амбіції не виправдовують масового вбивства. Я сподіваюся, що Друга світова залишиться останньою світовою війною в історії. Інакше людство просто не виживе.

Хай пам'ять про ці страшні роки і трагічний досвід минулих поколінь стануть уроками добра і миролюбства, відповідальності і людяності. щоб ніхто і ніколи не зміг забути, якою ціною виборювалася наша воля і наше майбутнє!!! Ми повинні свято шанувати пам'ять солдат, що визволили для нас Дніпровські кручі, полтавські степи, чернігівські ліси, подільські сосни та карпатські смереки… Саме вони зберегли мільйонам моїх співвітчизників національну культуру, самобутність звичаїв і традицій далеких предків. А ми маємо зберегти про них світлу пам'ять.