неділя, 25 листопада 2018 р.

Голодомор 32-33 забуттю не підлягає

    
Результат пошуку зображень за запитом "голодомор"

Голодомор – це геноцид української нації в 1932-1933 роках. Скоєний керівництвом 
Радянського Союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору, намір Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. У 1932 – 1933 роках було убито понад 7 мільйонів осіб на території УРСР та 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, які історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та в Казахстані.


Результат пошуку зображень за запитом "голодомор"


Наступним геноцидним рішенням стало встановлення натуральних штрафів – право держави забирати у селян не лише зерно, а й усі продукти харчування та майно, яке можна було продати або обміняти на їжу, чого не було в жодній іншій республіці СРСР. З метою посилення голоду в Україні політбюро ЦК КП(б)У під тиском Молотова 18 листопада 1932 року ухвалило постанову, якою було запроваджено специфічний репресивний режим – «чорні дошки». Занесення на «Чорні дошки» означало фізичну продовольчу блокаду колгоспів, сіл, районів: тотальне вилучення їжі, заборона торгівлі і підвозу товарів, заборона виїзду селян та оточення населеного пункту військовими загонами, ГПУ, міліцією. У 1932 – 1933 роках режим «чорних дощок» діяв у 180 районах УСРР (25% районів). Такий репресивний режим було застосовано лише в Україні і на Кубані, в місцях компактного проживання українців.

Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини – 1168 чоловік, щохвилини – 20 людей. В цей час Москва надала Україні насіннєву (для посівної кампанії) та продовольчу позики. Якщо продовольча й надходила до села, то вона надавалася переважно у формі громадського харчування і лише тим колгоспникам, котрі ще були здатні працювати й жити в польових станах.

Результат пошуку зображень за запитом "голодомор"

Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим. Більшість науковців відстоює число вбитих понад 7 мільйонів осіб в Українській Соціалістичній Радянській Республіці та 3 мільйони українців в інших регіонах СРСР: на Кубані, в Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані.

Результат пошуку зображень за запитом "голодомор"

Певні історичні обставини ускладнюють підрахунки, а ще більше – встановлення імен вбитих. Радянська влада зробила все можливе, щоб приховати наслідки свого злочину. На місцях було заборонено фіксувати реальну кількість смертей. Сьогодні виявлено таємні списки деяких сільрад з переліком померлих в 1932-1933 роках. Ці списки в двічі перевищують офіційні дані. Цілком зрозуміло, що такі випадки були не поодинокими. Існувала заборона записувати причину смерті «голод», тому в актах про смерть вказано «від тифу», «виснаження», «від старості». В 1934 році всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей були передані до спеціального відділу ГПУ. Українці вимирали сім’ями, селами, і не завжди проводився облік. Рівень незареєстрованої смертності невідомий, але цілком очевидно, що померли мільйони.
Радянський Союз переконав міжнародну громадськість «не побачити» масове вбивство українців за допомогою пропаганди, підкупів окремих журналістів. Однак, були публіцисти, які писали правду, збереглись звіти послів, дипломатів. Режим вжив ряд заходів, щоб стерти пам'ять про вбивство понад 7 мільйонів українців. Але пам'ять народу є незнищенною, і з становленням незалежності України була зірвана заборона говорити про Голодомор.






середа, 21 листопада 2018 р.

"Єдиним духом сильні ми"

                                       ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ УКРАЇНИ

Результат пошуку зображень за запитом "день гідності та свободи"

Сьогодні, 21 листопада, рівно п'ять років тому люди вийшли на вулиці і висловили свою позицію щодо дружби з Євросоюзом. Після рішення уряду про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди асоціації України з ЄС українці вийшли на майдани. Цей день в Україні відзначають як День Гідності та Свободи, адже саме п'ять років тому розпочалася революція, яка переродила українську націю.

21 листопад 2013 року Віктор Янукович і його поплічники раптово вирішили, що Україні в Європі робити нічого. Того ж дня була оприлюднена заява уряду Азарова. Він припиняє підготовку до Угоди асоціації України з Євросоюзом. Союз митний – мав стати новим старим орієнтиром. Чільники євромісії оголошують її завершеною.

Результат пошуку зображень за запитом "день гідності та свободи"

Це рішення було ухвалено за декілька днів до Вільнюського саміту східного партнерства, де колишній Президент України Віктор Янукович мав підписати угоду про асоціацію. Уряд аргументував своє рішення погрозами Росії ввести економічні санкції проти України у випадку підписання асоціації з ЄС.
Ввечері перші незгодні виходять на протести. Українці самоорганізовувалися через соціальні мережі на Майдані Незалежності в Києві.

Результат пошуку зображень за запитом "день гідності та свободи"

Перша акція протесту розпочалася о 22:00. Тоді учасники мітингу нарахували близько 1500 людей. Протестувальники використовували українську та європейську символіку й співали гімн України.

Результат пошуку зображень за запитом "день гідності та свободи"


На вулиці вийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Згодом вони спробували підійти до Адміністрації Президента, але прохід на вулицю Банкову був заблокований міліцією та посиленим загоном "Беркуту". Люди вирішили залишитися на ніч на Майдані. Цього ж дня небайдужі люди вийшли на євромайдани також у Львові, Донецьку, Харкові, Ужгороді, Луцьку та інших містах.
Попереду на українців чекала найдовша зима в історії України – Революція Гідності. Попереду був розпач і біль за втратою життів Небесної Сотні. Попереду українська нація переродилася, згуртувалася, а головне самоідентифікувалася.
Результат пошуку зображень за запитом "день гідності та свободи"
Цей день потрібно пам'ятати, адже свобода та гідність стали найціннішими для українців. За це боролися наші пращури.






неділя, 4 листопада 2018 р.

« Буковинське віче – вільна боротьба за вільну Україну»



                              До 100 – річчя  Буковинського народного віча

Результат пошуку зображень за запитом "буковинське віче"

3 – го листопада наші краяни відзначатимуть 100 – річчя Буковинського віча – подію,знаменну для сучасників перш за все тим, що вперше буковинці проголосили ухвалу: «Віче бажає прилучення австрійської часті української землі до України».

Пов’язане зображення

Ухвала віча, незважаючи на окупацію краю королівською Румунією, залишалася чинною й надалі як вагомий акт міжнародного права щодо безсумнівної легітимності входження Північної Буковини до складу ЗУНР і України.

Буковинське народне віче своїм рішенням  визнало  рівноправність  національних меншин на території краю, чим узагальнило давні традиції міжнаціональної народної етики, традиції толерантності, взаєморозуміння, доброзичливості  між людьми  різних націй і конфесій, різних мов і  звичаїв буковинського краю. Ця подія, як і весь історичний шлях Буковини, сформували у світової громадськості уявлення про Буковину  як успішну модель міжетнічних взаємин, яка є прийнятною для всієї європейської спільноти.

Результат пошуку зображень за запитом "буковинське віче та його історичне значення"

Ухвала Буковинського народного віча мала не тимчасове, кон’юнктурне, а фундаментальне значення на всю подальшу перспективу й означала: буковинцям разом із усіма українцями треба жити в єдиній Соборній Україні як державний народ. Цей основоположний акт українського державотворення на буковинській землі займає гідне місце серед таких визначних документів українського державного відродження, як чотири універсали Української Центральної ради, Конституція УНР, Маніфест Української Національної Ради 18-19 жовтня 1918 р. у Львові про створення Західноукраїнської держави (згодом ЗУНР) та ін. А ці документи, як відомо, були попередниками Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р., Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р., Конституції України 28 червня 1996 р.

Результат пошуку зображень за запитом "буковинське віче та його історичне значення"

Пройшли десятиліття, та твердо висловлене й записане в резолюції віча жадання буковинців „Хочемо до України” надійно лягло однією з цеглин у міцну підвалину нашого спільного українського державного дому. В умовах незалежної України вдячні нащадки колишніх учасників віча щороку урочисто відзначають 3 листопада як регіональне державне свято єднання краю зі своєю Вітчизною –Україною.






четвер, 1 листопада 2018 р.

310 років від часу Батуринської трагедії

Результат пошуку зображень за запитом "батуринська трагедія"

                           Історія Батуринської трагедії 1708-го року
У 1708 році в Україні сталася Батуринська трагедія. Минуло вже 310 років. Що це? Для чого це треба згадувати?..Для того, щоб пам'ятаючи минуле, ми ніколи не робили помилок, які могли б привести нас до подібних трагедій. Подаємо вашій увазі невеликий історичний нарис минулих, жахливих для нашого народу подій.
На рубежі XVII — XVIII століть між Швецією і Росією спалахнула війна за володіння Балтійським узбережжям, відома як Північна війна. Експедиційний корпус, що вступив на територію Росії, очолив молодий король Карл XII - блискучий стратег і полководець. Іван Мазепа вирішив скористатися слушним моментом і звільнити Україну від московського гноблення.
Результат пошуку зображень за запитом "історія батуринської трагедії"

Дикі подробиці Батуринської трагедії сколихнули Європу. Пруський посол Кайзерлінг і його англійський колега Витворт повідомили своїм країнам про каральну операцію росіян. А от що доповідав у Париж французький посол: «Україна залита кров'ю, зруйнована грабежами і всюди уявляє собою страшну картину варварства переможців...».Результат пошуку зображень за запитом "історія батуринської трагедії"
1708 року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців. 1726 року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях (428 дворів).

Батуринська різня - одна з багатьох трагедій нашого народу, пов'язаних з нашим північним сусідом. Всю історію наш самопроголошений старший брат силою та жорстокістю демонстрував, хто вдома хазяїн. Зараз же, криваво та героїчно, ми намагаємося вирватися з братських обіймів Московії-еРеФії. І, якщо цього разу ми остаточно з Москвою не порвемо, то Батурин може повторитися не раз.